Історична довідка про розвиток території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області

Дорога до нашого краю пролягає через степи, збігає в долини, сірою стрічкою здіймається на пагорби. Часом вона заходить у сусідні села, а далі - стелиться у наш чудовий Солодководненський край. Обабіч широкого асфальтованого шляху - стрункі тополі: взимку біліють від інею, весною – шелестять зеленими косами та видзвонюють пташиними піснями, а восени – палахкотять жовтогарячими свічками. А ген за ними – розмістилися у два ряди світлоокі будинки. Це - центральна садиба Солодководнен-ської сільської ради – село Солодководне.

У гомоні століть живе мелодійна назва цього села.Як народилася вона? Що хотіли передати цим словом наші попередники своїм нащадкам? І чуємо у відповідь поетичну розповідь – легенду про солодку воду, якою багатим був, і залишається до сьогоднішнього часу, наш край.

Територія Солодководненської сільської ради знаходиться на північному схилі Приазовської височини, в північно-східній частині Запорізької області, на відстані 45 км від районного центру смт.Розівка.

Історія сільської ради бере свій початок від утворення двох самостійних сіл Солодководне і Кобильне.

Із розповіді старожилів,які згадували перекази своїх батьків, територія сільської ради заснована в 1810 – 1813 роках, а село Солодководне було однією з перших єврейсь-ких колоній, і первоначально називалося Бергталь (гірська долина). За матеріалами краєзнавців,надлишок єврейського населення в містах привів уряд царської Росії до думки переселити його частину на резервні казенні землі Катеринославської губернії. Оскільки євреї були малообізнаними із сільським господарством,в одних селах з ними вирішили поселити зразкових господарів з числа німецьких колоністів.

В 1892 році утворюється село Кобильне, назва якого пішла від однойменної річки, яка починалася на південь від цього села і раніше служила природним кордоном між двома повітами Катеринославської губернії - Олександрівським і Маріупольським.

Спочатку в селі було 8 дворів. Вихідці із села Федорівки (нині Чубарівка Пологів-ського району) з метою приближення до земельних угідь почали виходити на хутори. Так в 1893 році в с.Кобильне було створено понад 50 дворів.

За існуючим тоді адміністративно- територіальним поділом с.Кобильне відносилося до Воскресенської волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії.

В 1928 році в селі Солодководне організовується товариство по спільному обробітку землі „Нове життя”, зареєстровано Статут СОЗа.

12 червня 1929 року постановою Всеукраїнського ЦВК було утворено Новозлатопіль-ський єврейський район. До його складу входили села із Гуляйпільського, Пологівського, Царекостянтинівського районів, та Зеленопільська і Солодководненська сільради із Старокерменчицького району. Пізніше до складу району увійшли Кобилянська та Самійлівська сільради. У 1929 р. селяни об”єднуються в артіль „Інтернаціонал”, зареєстровано Статут артілі.

В селах, що знаходилися на території організовуються колгоспи, які мали назви українською, єврейською та німецькою мовами: „Форойс”, „Вперед” (с.Жовтневе), імені Фабри-ціуса (с.Солодководне), „Най-лебн”, „1 Мая” (с.Полянівка), ім.Шмідта, ім.Ворошилова (Кобильне), „2-а П”ятирічка” (с.Запорізьке, Іванівка), „Вільний степ” (Верхівка).

10 жовтня 1941 року ввійшло в історію села чорною датою. Цього дня Солодководне окупували гітлерівці. Чорним цей час був і для єврейських поселенців .В 1942-1943 рр.

118 жителів у віці від 1 року до 66 років були розстріляні фашистами в період окупації території.

13 вересня 1943 р. п”ятдесята гвардійська стрілецька дивізія під командуванням полковника А.С. Владичанського принесла сільчанам свободу.

Село визволяли воїни різних національностей- росіянин Башмаков, українець Стеценко, грузин Татуашвілі, вірмен Петросян, єврей Берхифанд. Солодководненці шанують пам”ять своїх визволителів. В центрі с.Солодководне розміщена Братська могила. Всього похоронено в ній 63 чол., з них відомі – 27. На честь воїнів- земляків, які похоронені на інших фронтах, споруджено Меморіальну Дошку, де викарбовано прізвища загиблих в роки війни та померлих вже в мирний час воїнів.

За архівними матеріалами 16 вересня 1943 року, після визволення території від німецької окупації, відновив свою діяльність виконавчий комітет Кобилянської (тепер Солодководненської) сільської ради.

В 1945 р. після укрупнення районів на основі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20 лютого 1945 р. територія Кобилянської сільради була переведена до складу ново-створеного Новокерменчикського району.

В 1946 р. відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 27 червня 1946 р. Новокерменчикський район було перейменовано на Розівський район.

В 1954 р. відповідно до рішення облвиконкому від 21.08.1954 р.№ 818 Кобилянська та Солодководненська сільські ради були укрупнені в одну – Кобилянську.

На час відновлення діяльності сільради, до її складу входили такі населені пункти: село Кобильне, с.Світле, с.Запорізьке, с.Іванівка, с.Пролетарське, хутір Янчур, хутір Горький. Та були такі організації: Кобилянська НСШ,Запорізька НШ, Новозлатопільська НШ, Кобилянський мед.пункт, Новозлатопольський медпункт, Кобильнський сільський клуб, Новозлатопільські дитячі яслі, колгоспи: Форойс”, ім.Шмідта, ім.Ворошилова, „2-П”ятирічка”, зерносовхоз „Новозлатопіль-ський”.

В 1963 р. в зв”язку з укрупненням районів територія Солодководненської сільської ради увійшла до Куйбишевського району, а 26 червня 1992 року відновлено Розівський район, і територія Солодководненської сільської ради стала відноситися до Розівського району Запорізької області.

До складу сільської ради на той час входили такі населені пункти: с.Жовтневе, с.Кобильне, с.Солодководне, с.Іванівка, с.Запорізьке, с.Верхівка.

Змінюються часи - змінюються форми управління.

Так в 1993 році колгосп імені Леніна було реорганізовано в ксп імені Леніна, підстава - рішення загальних зборів колгоспників від 12.02.1993 року, протокол № 1.

Згідно Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” в 2000 році було проведено розпаювання земель ксп імені Леніна. Правонаступником колгоспу стало Товариство з обмеженою відповідальністю ”Агрофірма Солодководне”.

На території сільської ради працює загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, сільський Будинок культури, сільська бібліотека, відділення поштового зв’язку, приватні магазини.

Чисельність населення станом на 01.01.2016 становить 561 чоловік. Хоча жоден з населених пунктів території сільської ради немає власного герба та прапора, та невтомна хліборобська праця наших славних людей є маленькою часточкою, яка відбилася на державному прапорі України. Адже саме золоті лани і синє мирне небо - це найважливіші символи нашої незалежної Держави.

Людина дивиться у майбутнє, прагне вдосконалення, але тримає її на цьому світі все - таки пам”ять: про дитинство, батьків, рідну землю, незабутні події. Саме пам”ять сприяє нашому вдосконаленню людини, допомагає не повторити помилок минулого, не забути добро і зло, не втратити скарбів душі. Пам”ять живить добрі й погані спогади, щоб на своєму шляху людина не схибила, не розгубилась, а ясно усвідомлювала власне покликання і власне призначення.

Наше сучасне завжди стоїть на дорозі з минулого в майбутнє. Змінюється життя, змінюється історія.

Логін: *

Пароль: *